«Терновий квіт його пісень чудових…»

До 170-річчя від дня народження Івана Франка Виконавці: Ніна Карпінець, сопрано Олег Батов, художнє слово Олена Владиславська, фортепіано Програма: Денис Січинський. «Пісне моя…» Микола Лисенко. «Не забудь юних днів…» Микола Лисенко. «Місяцю князю» Ярослав Лопатинський. «Розвійтеся з вітром» Василь Верховинець. «Чорні очі» Богдана Фільц. «Твої очі як те море» Василь Верховинець. «Стежечка» Георгій Майборода. «Не минай з погордою» Федір Надененко. «Чого з’являєшся мені…» Богдана Фільц. «Я не тебе люблю» Василь Барвінський. «Сонет» Євген Козак. «Ви чули ту пригоду» Анатолій Кос-Анатольський. «Ніч на Підгір’ю» Денис Січинський. «Як почуєш вночі» Станіслав Людкевич. «Ой ти, дівчино з горіха зерня» Іван Франко. «Якби ти знав, як много важить слово» «Сніг» «Блаженний муж» «Осінні думи» «По довгім важкім отупінню» «За що, красавице, я так тебе люблю» «Чорте, демоне розлуки…» «Я не кляв тебе…» «Якби знав я чари…» «Моїй, не моїй» «Так, ти одна правдивая любов» «Зближаєсь час» «Моя любов» «Арістотель…» «Школа поета» Ми звикли до Франка як до пам’ятника. Камінь, шкільна програма, портрет на стіні. Але варто відкрити його інтимну лірику — і від монумента майже нічого не залишається. Перед нами людина, яка закохується, ревнує, сумнівається, жартує, розчаровується й знову шукає слова для любові. Саме цього Франка відкриває концерт. Його поезія звучить у романсах Дениса Січинського, Миколи Лисенка, Станіслава Людкевича, Василя Барвінського, Богдани Фільц, Анатолія Кос-Анатольського, Георгія Майбороди та інших українських композиторів. Кожен із них читає ті самі тексти по-своєму: один знаходить у них народну пісню, інший — камерну сповідь, третій — майже театральний монолог. Та цього вечора звучатиме не лише музика. Частина Франкових поезій залишиться без нот — і саме тому стане ще ближчою. Вірші прозвучать так, як були написані: без акомпанементу, без прикрас, лише слово й голос. Поруч із романсами вони створюють дивовижний ефект — можна почути, як один і той самий текст починає ж